людина

Дивна річ: про те, що добре, про дні, які провів приємно, розповідається скоро, і слухати про них не так вже й цікаво. А ось про те, що неприємно, що викликає страх або огиду, розповіді виходять довгими та захоплюючими. Інший варіант: Як не дивно, про дні безтурботного спокою і відпочинку, про приємне проведення часу - словом, про все хороше нудно розповідати і нудно слухати ; ось якщо відбувається щось неприємне або погане, з цього можна згаяти відмінну історію, яку завжди прийматимуть на«ура».

У всіх, у кожного дорослого, бувають такі думки, тільки вони не зізнаються, а я зізналася, може людина хоча б один раз написати в своєму особистому щоденнику чисту правду?... Я плачу тому, що мене ніхто не любить.

Мені треба завести подругу на літо, поки я не став одним з тих збоченців, які просто витріщаються на жінок... Я заведу собі подругу на це літо. Це буде літня дівчина, у неї буде волосся та літні друзі, які знають, що таке бути на вулиці. Вона гратиме в теніс, носити сукні та ходитиме босонога. А восени я її кину, бо вона моя літня дівчина.

Як дивно, - думала вона. — Не рахуючи останніх днів, у цьому будинку постійно жили понад сто п'ятдесят років. Він ніколи не пустував, його не продавали - їм завжди володіли мої предки. Тут росли діти, помирали старі. Будинок і сам став живим... І тепер ця раптова порожнеча та усвідомлення того, що він нікому не потрібен.

Вночі, коли ти дивитимешся на небо, ти побачиш мою зірку, ту, на якій я живу, на якій я сміюся. І ти почуєш, що всі зірки сміються. У тебе будуть зірки, які вміють сміятися!

Не смій псувати мені життя через те, що тобі не подобається твоє.

Без талановитого читача художня література мертва.

Вночі я такий, яким хочу бути, а вдень... удень я такий, яким маю бути.

Процес – це життя, результат – це смерть.

Не хвилюйся, не плач, не працюй Сил виснажених, і серця не муч. Ти жива, ти в мені, ти в грудях Як опора, як друг і як випадок.