людина

У нестійкому світі шматочок гарного торта, по крайнього заходу, є незаперечним задоволенням.

Коли можна зупинитись, ти не хочеш. Коли хочеш зупинитися, ти не можеш.

Не треба дивитися на тіні. Вони не відображають справжнього стану людини. Сама людина може бути сумною.

А зараз я просто переживаю без тебе час.

Мені відомо моє Призначення, яке крутить і крутить мною, як смерч. Моє Призначення? Воно йде за мною слідом, але я ніколи не озираюсь.

Ви трошки засмучені, і це цілком природно, але якщо не можна допомогти біді, треба викинути з голови всі думки про неї: схопіть їх за вуха, за ноги, за що завгодно, і витягніть з голови, - це найправильніше, що людина може зробити. Роздумувати над своїми прикростями — штука щонайменше небезпечна, навіть смертельна. Треба чимось відволіктися - це необхідно.

Веселе вираз обличчя поступово відбивається і внутрішньому світі.

Коли живеш увесь час поряд з людьми, вони не змінюються на йоту. Ви дивуєтесь змін, що відбулися в них, тільки якщо розстаєтеся надовго, на роки.

Я прожив щасливе життя і дякую Господу. Прощайте і нехай благословить усіх Бог!

- Будь-яка еліта - це мерзотно... - Ну, вибач! Ось якби ти сказав:«будь -яка еліта, що володіє долями і життями інших людей, – це мерзотно», – ось тут я б з тобою погодився. А еліта в собі, еліта для себе – кому вона заважає? Вона дратує – до сказу, до шаленства! - це інша справа, але ж дратувати - це одна з її функцій... А повна рівність - це болото, застій. Спасибі треба сказати матінці-природі, що такого бути не може – повної рівності.