людина

Молодість – це книга. Ми її прочитали і вона закінчилася.

Ніколи не показуй стороннім, що в тебе на думці. Ніколи не розкривай перед чужими свої карти.

Хоча ми є господарями своїх сердець, дуже важко буває накинути вуздечку на свої почуття.

Мені треба поговорити, а слухати мене нема кому. Я не можу говорити зі стінами, вони кричать на мене. Я не можу говорити з дружиною, вона слухає лише стіни.

... я лягаю горілиць, щоб подивитися на зірки. Їх у небі мабуть-невидимо. Здається, ніби падаєш, але не вниз, а вгору. У зоряну прірву над головою.

— Ти знаходиш задоволення в пороку, а потім лаєш себе за нього. - Ти знаходиш. Я з ним мирюся. Я не маю твого апетиту.

— Я зустрічаюся із дорослим чоловіком. - На скільки дорослим? - 26... або 31. Важко визначити.

Я зіткну його з такого високого даху, що він помре від нудьги раніше, ніж удариться об тротуар.

Якщо віриш у світло, повір і в пітьму.

Туга - це коли хочеш чогось, сам не знаєш чого... Воно існує, це невідоме і бажане, але його не висловити словом.