людина

Бажання зобразити моє фантастичне внутрішнє життя зробило несуттєвим все інше.

Болівару не знести двох.

У тисяча дев'ятсот шістдесят шостому році Енді Дюфрейн втік із в'язниці Шоушенк. Від нього залишилися тільки брудні ганчірки, шматок мила і старе кайло, стерте майже вщент. Пам'ятаю, я подумав, що такою штукою можна прорити тунель за шістсот років. В Енді на це пішло менше двадцяти років.

Останнім симптомом була смерть. І, на випадок, якщо ви пропустили цей урок у медичній школі, цей симптом не лікується.

Мірі, не ніж – зброя. Людина - зброя.

— Але ти все одно ненавидиш мене? — Так, я тебе ненавиджу. І якщо я не звинувачуватиму тебе за те, що ти занапастив нашу дружбу, мені доведеться звинувачувати себе. А мені здається, я цього не заслуговую.

Якщо одного разу мене не виявиться поряд з тобою, запам'ятай: ти сміливіший, ніж підозрюєш, сильніший, ніж здається, і розумніший, ніж ти думаєш. І ще дещо – я завжди буду з тобою, навіть якщо мене не буде поряд.

Провидіння не ставлять запитань. Якщо реальність недоступна, чим погана тоді мрія?

З досвіду знаю, якщо друзі упускають таку можливість, залишається сорок вісім годин, щоб отримати поцілунок. Інакше хтось із вас передумає, ну тобто, звичайно, вона передумає, і ти залишишся просто добрим другом... назавжди. ================================================== ======== Якщо вчасно не поцілуватися, можна назавжди залишитися просто друзями.

Не згасне бажання, що рухає нами - Смерть мрією здолати, задути вихрем полум'я, В мріях шукаємо ми мертвих, знайти не в силах, Швидко мрії летять - все ж таки полум'я швидше, В небесах спорожніли, недоступне, реє, Напряга засліпила, Та й слух утомлений слабшає.