людина

Кожен із нас – це«один», але всі ми разом – це«ми»! І ми все тут перевернемо!

Ти знаєш, подвиги переоцінені. Тому що люди чекатимуть їх від тебе весь час. Забуваючи, що ти в такій же дупі, як і вони. =============================== Від значних вчинків один геморой. Потім від тебе на них чекатимуть постійно. Людям невтямки, що ти такий самий невдаха, як і вони. =============================== Великі вчинки переоцінені. Потім люди не припинять вимагати їх від тебе. Не розуміють, що ти такий самий роздовбай, як і всі вони.

— Ким я для вас? - Скарбом!

Вона все ще живе за приказкою:«Як совість чиста, спи спокійно до ранку». Ну, кому тепер яка справа до твоєї совісті, коли й раніше з нею не дуже зважали?

Але гордість - це розкіш, яку можна собі дозволити далеко не завжди.

- Скільки тобі років? - Сорок. - По тобі не скажеш... - Я знаю. - А мені двадцять п'ять. - По тобі теж не скажеш. - Звичайно. — Я думав, що двадцять шість.

Розумні люди цьому не повірять, а з дурнями сперечатися марно. Вони все одно вірять будь-якому наклепу.

Війна не люб'язність, а найгидкіша справа в житті, і треба розуміти це і не грати у війну. Треба приймати суворо і серйозно цю страшну потребу. Все в цьому: відкинути брехню і війна так війна, а не іграшка.

Я думаю, що чим більше людина любить, тим сильніше вона хоче діяти: кохання, що залишається тільки почуттям, я ніколи не назву справжньою любов'ю.

У підсумку завжди перемагає лише інстинкт самозбереження. Під тиском цього інстинкту вся так звана «людяність», що є лише проявом чогось середнього між дурістю, боягузтвом і зарозумілістю, тане, як сніг на весняному сонці.