людина

Саме так почуваєшся, коли живеш справжнім життям. Сидиш поряд з іншою людиною, і тебе розуміють, все розуміють, і нічого не оцінюють, і не можуть без тебе обійтись.

Хто не зрозумів свого минулого, змушений пережити його знову.

Віч-на-віч Особи не побачити. Велике бачиться на відстань.

Винятки, безперервно повторювані, звертаються до загального правила.

- Дивно. Я всіма силами тягну тебе із сімейного болота, а ти сама пірнаєш назад. — Я не хочу, але маю, щоб Адам знав: гратиме з вогнем, то згорить, обпалиться, запалиться, випечеться... Достатньо, у мене закінчилися синоніми.

Погляньте на мене! Мені тридцять п'ять, та мені можна дати п'ятдесят! Усі мої зморшки всередині!

Народження миттєво, як помах ножа. Дитинство пролітає стрімко — наче блискавиця. Змужання - сон, зрілість - міф, старість - сувора швидкоплинна реальність, смерть - швидка невідворотність.

До біса красу... Я геніальна.

Коли залучаєш і втягуєш людину в розмову мало не насильно, то несправедливо і неввічливо називати це балаканею.

День у день — порожнеча.