людина

Ми з особливою запопадливістю та впертістю намагаємося змінити саме тих, хто згоден прийняти нас такими, якими ми є.

— Невже це ніколи не будило тебе серед ночі? Почуття, що якось вони прийдуть за тобою та твоїми дітьми? — Так, бувало. — Що ти робиш, коли прокидаєшся? — Відчуваю жалість до того бідолашного, який надумає сунутися до моєї школи – це буде помилкою.

У цьому темному світі вважай істинним лише духовне багатство, бо воно ніколи не знеціниться.

Я сидів тихо, мирно. Потім зголоднів. Далі, як у тумані.

Хоробрість - це не багаторічний дуб, який вистояв у бурі. Це тендітна квітка, яка розпускається під снігом.

— Не хвилюйся, тобі ж хочеться розібратися. Нормально означає все. Тому що криза — коли нічого не хочеться. І тоді ти починаєш хотіти чогось хотіти. — Це добре. Ось коли тобі не хочеться чогось хотіти — ось це криза. — Це не криза, це ***ЕЕЕЕЦЬ!

Я вважаю, що ти завжди можеш вибрати в певний момент те, якою людиною ти хочеш бути. І в цей момент, поруч має бути батько чи друг. Але якщо ти ненавидиш свого батька в цей момент, а друзів у тебе просто немає... тоді ти опиняєшся абсолютно самотній.

Час грає в дивні ігри, розважаючись несподіваними поворотами, які завжди спантеличують учасників; і одного прекрасного вечора ти будеш смертельно бажати того чи того, кого відправив до диявола десять років тому.

Я чомусь не люблю, коли мене будить хтось інший. Наче я гірший за нього.

Вона слухає та розуміє — рідкісна гідність у наших жінках.