людина

Я розлюбила тебе, а ти ще любиш мене і тому хочеш вбити.

— Хочеш покермувати? — А в бубон не даси?

Сучасні діти діляться на дві категорії: ті, хто люблять хліб, і ті, хто його просто люблять

— Маю право свого дня Народження. - Правда? - Так. - Я знав. Сьогодні? - Так. Це дивно, того ж дня, що й щороку.

— Але чого ж ми чекаємо? — По суті, нічого. Коли нарешті дочекаєшся, з'ясовується, що й чекати не варто. Тоді починаєш чекати чогось іншого.

Людський мозок схожий на маленьке порожнє горище, яке ви можете обставити, як хочете. Дурень натягне туди всякого мотлоху, і корисні, потрібні речі вже не буде куди всунути, або в кращому разі до них не докопаєшся. А людина розумна ретельно відбирає те, що вона помістить у своє горище. Він візьме лише те, що йому знадобиться для роботи і все розкладе у зразковому порядку. Даремно люди думають, що у цієї маленької кімнатки еластичні стіни.

Мені соромно говорити про це, але«Хрещеного батька» я написав лише з того, що міг знайти в іншій літературі. Я ніколи не зустрічав справжнього чесного гангстера.

Щасливець, той з нас, що пройшов випробування, Хто може в смертну годину промовити на прощання, Що тяжче вини поніс він покарання І більше сам страждав, ніж завдав страждань.

Людині хоч зрідка потрібні свята, без них неможливо.

У кожного з нас своя власна норма. І борг індивіда перед самим собою — піднятися вище за цю норму. Людина тим і цінна, тим і цікава,... якщо завгодно, тим і велика, що вона може змінюватися на краще. Завжди. У будь-якому віці, після будь-якої помилки, будь-якого морального падіння. У саму нашу психіку закладено механізм самовдосконалення. Якщо цей механізм не використовувати, він іржавіє, і тоді людина деградує, опускається нижче за власну норму.