людина

Моя робота як актриси, яка грає Ханну Шмітц, так і будь—яку іншу роль, полягає в тому, щоб зрозуміти персонажа і, зрештою, полюбити його. І я любила Ханну абсолютно, тому що я зрозуміла її так само глибоко, як розумію себе наприкінці кожного дня.

Вона була чудове, гарне порожнє місце.

Людей ніщо так не бентежить, як клоун, що викликає жалість. Це все одно, якби вам подав пиво офіціант в інвалідному візку.

Пристрасть швидкоплинна. А зобов'язання та практичні міркування — ні.

До біса гідність! Я саме тим пишаюся, що знаю, коли потрібно підтримати свою гідність і коли можна забути про неї.

— Що він сказав? — Він буває надто«крутим на поворотах», тому я заміню слово, яке він часто вживав, на слово...«Цезар». — Добре. — Він сказав, якщо твоя«цезарева» подружка, не візьме себе в«цезареві» руки, то я дозволю її до«цезаревої матері».

І ось твоя душа лежить у сірому пилу і не знає, чи проросте вона квітами або просто згниє, – і це все замість того, щоб насолоджуватися найкращим періодом свого тілесного життя.

Коли треба бути сильним, сил вистачає.

Якщо людина не вміє керувати собою, ним починають керувати інші люди.

Я вже не раз помічав, що оточуючі починають їсти з рук, варто лише кілька разів назвати себе ідіотом. При цьому навіть не обов'язково бути щирим.