людина

... серійні вбивці мислять не так, як нормальні люди. Усі їхні дії продиктовані фантазіями. Саме вони й керують їхніми вчинками. Що нам здається безумством, для них – цілком виправдано, бо відповідає їхній фантазії.

Бомба, щоб підірвати всі марні меблі в голові Себастьяна.

Веди, коли інші можуть лише плестись слідом.

— Жах у тому, що я сама чудово розумію, що веду себе як ідіотка. Але це зовсім нічого не змінює! – Усі ми поводимося як ідіоти, – примирливо сказав я. – Просто деякі особливо обдаровані екземпляри це про себе знають, а решта – ні. Так що ласкаво просимо до лав інтелектуальної еліти.

Нещастя для мене — це бути в юрбі. Бути в натовпі людей і слухати їхні розмови. Від цього можна збожеволіти. Ці розмови – розмови божевільних. Навіть собаки говорять краще. Раніше я робив так: я опускав штори і не відповідав ні на дзвінки, ні на стукіт у двері приблизно тиждень. Я не вставав із ліжка, нічого не робив, нікого не бачив. Це дуже допомагає.

Тепер ви розумієте, що, скільки б там не кричали, ніби знання така чудова штука, – інстинкт у сорок разів більше коштує, бо він такий безпомилковий.

Літні люди можуть всією душею любити, хоча розуміють марність своїх почуттів, і тому на них можна не сердитися. І все—таки нам приносить задоволення бути корисним юності та красі; це зігріває наші душі.

Дитинство йде тихо і непомітно, без суєти та хвилювань. Маленька дівчинка, позбавлена ​​дитинства, не може зрозуміти, куди воно пішло і чому покинуло її. Але вона так за ним нудьгує, адже з його відходом приходить самота.

Люди вмирають через розсудливість. Одна втрачена мить... але життя — це мить! Далі нічого немає — тож завжди живіть як у вогні.

— Я принесла тобі ранковий чай. Зазвичай, ти ще спиш. — Ви приносите мені чай уранці? — А ти як гадаєш, звідки він береться? — Не знаю. Я думав, це зрозуміле.