людина

…прихованість, віра в себе і шафа, забита скелетами.

— Вид у вас аж надто замучений. — Замучишся, коли ніч на ланцюгу повисиш. - Вас що, катували? — Але я їм нічого не сказав... — Він і не знав нічого, як і я.

Щоранку ми народжуємось знову. І те, що ми зробимо сьогодні, і матиме найбільшу важливість.

Є лише два способи прожити життя. Перший — ніби чудес не існує. Другий — ніби навколо одні чудеса.

Дивитися, як з апетитом їсть чоловік, Анжела Віталіївна любила навіть більше, ніж серіал про американського лікаря-циніка.

Одна зухвалість тіснила іншу.

Сума всіх дрібниць, які важко визначити. Кохання огортає тебе, як хмара пари, чи розумієш. Ти не бачиш крапель, але тобі стає тепло.

— Погано навчалися у школі? Я так і знала, що ви колишній двієчник! — Дамо спокій моє темне минуле.

Професійна жіноча безпорадність. Поки вона з тобою, у двох ключах плутається, решту з десятки не підрахує і ліфт не знає, яким пальчиком викликати. А коли виснути не на кому, сейф нігтем відкриє і за хвилину порахує, коли прибутку дадуть дві копійки, якщо протримати їх у банку дванадцять років сім місяців і двадцять вісім днів.

Вічно все цікаве трапляється з іншими.