людина

Буває, я бунтую І шефа критикую. Я сперечатися з ним намагаюся, Але одразу прокидаюся. Ні-ні, мені слово шефа — закон. Вперед, жодних міркувань! Я тільки в одному глибоко переконаний: - Не треба мати переконань!

Я помер - Я прокинувся. Так, смерть – пробудження!

Песимізм є природним, бо є прямим наслідком двох трагічно-невикорінних реалій: благі діяння залишаються невизнаними або караються, а зловмисні прикриваються маскою чесноти.

Якщо чогось не можна виміряти, то це вже не наука.

Для сучасної цивілізації людина перш ніж стане непотрібною зовсім, залишається потрібним на момент, у пік свого розвитку. Коли він дає вищий результат, але підтримувати його довго не може.

Все одно життя - лайно. А потім я зустрів тебе, і все змінилося. І ти така приголомшлива… А я хотів трохи виграти час, тож, зрештою, ти — найгірше, що було в моєму житті…

Не хочу я зручностей. Я хочу Бога, поезії, справжньої небезпеки, хочу свободи, добра і гріха.

- Ти вдарив купідон! - Я вдарив гондона! (- Ти вдарив купідону! - Тому що він козел!)

Кінь сказав, глянувши на верблюда: «Який гігантський кінь-ублюдок». Верблюд же вигукнув: «Та кінь хіба ти?! Ти просто — верблюд недорозвинений». І знав лише бог сивобородий, що це тварини різної породи.

Коли випадає сніг і дмуть білі вітри, самотній вовк помирає, але зграя живе.