людина

Не можна ставити на сцені заряджену рушницю, якщо ніхто не має на увазі вистрілити з неї.

Я думав, чому люди, старіючи, все активніше читають Біблію. І тут мене осяяло: адже вони готуються до випускного іспиту.

Стемніло, місто запалює перші вогні. Господи! Як він захлеснуть природою, незважаючи на всі його геометричні лінії, як тисне на нього вечір. Звідси це так… так впадає у вічі. Невже один я це бачу? Невже немає ніде іншої Кассандри, яка ось так само стоїть на пагорбі і бачить біля своїх ніг місто, поглинене утробою природи. А втім, яка мені різниця? Що я можу сказати?

Подорож у твою мрію розпочнеться сьогодні.

Я взагалі не люблю такі місця, де повно людей. В мене від цього клаустрофобія.

Так не буває, щоб і капітал придбати, і невинність дотриматися.

Якщо ви посередність, то не лізьте зі шкіри, намагаючись малювати якомога гірше, — все одно буде видно, що ви посередність.

Все моє життя, - думав Бек, - я займався нічим, заповнював себе порожнечею. Інші, краще за мене, робили великі справи: літали до Меркурія, або Венери, або ще далі — за межі Сонячної системи. Інші – не я. Усі, крім мене.

Потрібні окуляри – застрели окуліста. Пограбуйте оптику!

Я один раз був близький до поцілунку, коли мене лизнув... кінь.