людина

Хто б міг подумати, що шлях до смерті може бути таким кайфовим! А шлях до смерті — це життя.

Коли в тебе народжується дитина, ти маєш звикнути до того, що з цього дня твоє серце б'ється в інших грудях.

Винахідницький геній людини за останні сто років подарував нам стільки благ, що якби політична організація встигала за технічним прогресом, життя стало б щасливим та безтурботним. Але поки що всі ці досягнення, що коштували чималих праць, у руках нашого покоління – все одно, що бритва в руках трирічної дитини.

У двох випадках людям нічого сказати один одному: коли вони розлучалися так ненадовго, що нічого не встигло статися, — і коли розлука так затяглася, що змінилося все, в тому числі й вони самі, — і говорити вже нема про що.

Знаєш, мені набридло отримувати накази від звірка, у якого бліх більше, ніж звивини!

Я вдягнув светр і став дивитися на хвилі, які накочувалися і падали на берег. Вони падали дуже спритно, з якоюсь елегантністю; навіть п'яний не зміг би впасти на берег так витончено, як це робили хвилі.

— Мені просто потрібна пара. — Тобі просто треба спарюватись?! — Мені просто потрібний напарник, друже... — Ніякого спарювання зі мною, любий! — Друг, мені потрібний друг! — Мені теж, бо решта нісенітниці мене не хвилює. Ти ж худе, довге порожнє місце. Інопланетне порожнє місце.

У зайнятої бджоли немає часу для скорботи.

Дивіться, з яким брудом ви мене змішали. Ви збираєтесь грати на мені. Ви приписуєте знання моїх клапанів. Ви впевнені, що вичавите з мене голос моєї таємниці. Ви уявляєте, що всі мої ноти знизу догори вам відкриті. А ця маленька річ навмисне пристосована для гри, у неї чудовий тон, і тим не менше ви не можете змусити її говорити. Що ж ви думаєте, зі мною це легше, ніж із флейтою? Оголосіть мене будь-яким інструментом, ви можете засмутити мене, але грати на мені не можна.

Ми безмовно спілкувалися в повислій тиші. Мовчання, що зв'язує нас, заповнювало собою всі щілини, всі порожнечі в наших душах.