правда

Раневську про щось попросили і додали: — Ви ж добра людина, ви не відмовите. — У мене двоє людей, — відповіла Фаїна Георгіївна. — Добрий не може відмовити, а другий може. Сьогодні якраз чергує другий.

... хочеш пізнати що-небудь - занурися в це з головою.

Я не боюся померти. Я просто не хочу при цьому бути присутнім.

Якщо в тебе є людина, якій можна розповісти сни, ти не маєш права вважати себе самотньою...

Чи ми справді лише шахові фігури, які незрима сила пересуває за своєю волею, — порожні судини, підвладні рукам гончара, готові для слави та ганьби?

- О, ти вже прокинувся. — А я й не спав. — Говорила тобі, наволочки з«Ходячими мерцями» — це погана ідея.

Життя, неодмінно смикає нас, коли ми ставимося до себе з зайвою серйозністю, тобто коли ми надто зосереджуємося на своїх досягненнях і таким чином втрачаємо почуття реальності. Зайва серйозність — особливо щодо самого себе — та сама безтурботність.

– Але якщо реальність – це лише чари, наслання, якщо насправді ти зовсім не хочеш того, що, як тобі здається, тобі хочеться... Якщо ти не маєш свободи волі. Якщо ти навіть не знаєш, що знаєш, а чого не знаєш. Якщо насправді ти не любиш того, кого тобі тільки здається, що любиш. Тоді що залишається, заради чого варто жити? Нічого.

Не довіряйте тому, що ви чули; не довіряйте традиціям, оскільки їх передавали з покоління до покоління; не довіряйте нічого, якщо це є слухом чи думкою більшості; не довіряйте, якщо це є лише записом висловлювання якогось старого мудреця; не довіряйте припущенням; не довіряйте тому, що ви вважаєте правдою, чого ви звикли; не довіряйте одному голому авторитету ваших вчителів та старійшин. Після спостереження та аналізу, коли він узгоджується з розумом і сприяє благу та користі одного і кожного, тоді приймайте це і живіть відповідно до нього.

Ах, справа зроблена; можна лише шкодувати, а поправити не можна.