правда

Знаєш що? Впустити когось у своє життя - значить зруйнувати стіни, які ти збудував для власного захисту, а не чекати, поки інші ці стіни проломить!

Жінка підкреслює красу заради покращення самопочуття.

І в ночі січневій, беззоряній, Сам дивуючись небувалій долі, Повернений зі смертної безодні, Ленінград салютує собі.

Подивися на море - воно схоже на небо. Подивися на небо — воно схоже на море. Однакові, як близнюки, вони нерозлучні у цьому світі. Навіки разом.

... твоя душа належить лише тобі. Зроби те, що ти хочеш. Усі ми, кожен, творимо себе самі. І наприкінці життєвого шляху ми підносимо наші душі нашим Покровителям, наче ремісник — творіння своїх рук.

Ніколи не здайтеся - ніколи, ніколи, ніколи, ніколи, ні у великому, ні в малому, ні у великому, ні в дрібному, ніколи не здавайтеся, якщо це не суперечить честі і здоровому глузду. Ніколи не піддавайтеся силі, ніколи не піддавайтеся явно переважаючою силою вашого супротивника.

Серед мільйонів жінок вам ні-ні та й трапляється на очі одна, яка вивертає вам душу.

Кожне покоління має своїх героїв: деякі з них гинуть, інших осягає найгірша доля – про них просто забувають.

Десь кимось сказано:«Нав'язлива ідея, що буравий: з кожним роком вона впроваджується в голову глибше на один оборот. Викорінити її у перший рік можна, вирвавши разом із волоссям, у другий рік – розрізавши шкіру, у третій рік – проломивши череп, а у четвертий рік – вийнявши мозок».

Сон розлучив нас - адже кожному сниться своє, Але, прокинувшись, ми знову єдині.