страх

Драко раптом з розпачом усвідомив, що хоча бути другом Гаррі Поттера — це, безперечно, жахливо, але той представляє для Драко таку серйозну загрозу, що бути його ворогом ще гірше. Мабуть. Може бути. Ну, стати його ворогом ніколи не пізно...

Вихід завжди є. Навіть коли здається, що виходу немає, він завжди є. Зробити неможливе, пережити непережите — вихід завжди є. І в нас із тобою є спільна риса – ми надихаємося. Зустріч із неможливим надихає нас. І якщо я можу дати тобі одну пораду: замість того, щоб боятися, надихайся.

Імовірність — це страх, виражений у числах, що допомагає невпевненим у собі людям ховатися за незначними числами.

Ні смерть, ні душевні чи фізичні муки що неспроможні породити такого розпачу, яке викликає втрата своєї індивідуальності. Звернувшись у ніщо, ми знаходимо забуття ; але усвідомлювати себе існуючим, водночас знаючи, що ти позбавлений власного«Я» і більше не є єдиним і неповторним, чимось відмінним від інших, — ось він, істинний апофеоз жаху.

Усі люди мають страхи. Навіть коли одні йдуть, їхнє місце приходять інші.

Та кинь, Мюррею! Я схожий на клоуна, який може створити рух? Я їх убив, бо вони були жахливі. Усі жахливі, останнім часом. Так будь—хто може стати психом.

Такі вже люди. Чим сильніше вони бояться, тим дурніші стають. Страх зменшує мозок.

О, ви, пані, які роз'їжджають за покупками в екіпажах, ви її не зрозумієте. Дівчата, гардероб яких заповнюється за рахунок вашого тата, вам теж не зрозуміти, чому Мейда не відчула холодного струменя подякого дощу.

Часом те, що законно, не обов'язково добре, і часом, щоб розпізнати різницю, потрібна відьма. А іноді й коп, якщо це правильний коп. Розумні люди це розуміють. Дурні — ні. А біда в тому, що дурні жах до чого люблять розумувати.

Ніколи не знаєш, за яким кутом на тебе чекає зустріч з екзистенційним жахом...