страх

Для того, щоб боротися з жахливим злом, потрібне жахливе добро

Я боюся так давно, що втомилася боятися.

Дай йому відповідь«так». Навіть якщо вмираєш від страху, навіть якщо потім покаєшся, тому що будеш каятися все життя, якщо зараз відповиш йому« ні».

Думка про самогубство — це велика втіха: за підтримки її пережиті багато жахливих ночей. (Думка про самогубство – сильний втішний засіб: з нею благополучно переживаються інші похмурі ночі.)

Те, що люди називають ніжністю, я називаю страхом розлуки.

Боятися треба не вчинків, а лінощів, млявості, ниття, зневіри. Під лежачий камінь вода ще, може, й затече, а ось під обмазаний соплями нема. Він гідроізольований.

— Жах у тому, що я сама чудово розумію, що веду себе як ідіотка. Але це зовсім нічого не змінює! – Усі ми поводимося як ідіоти, – примирливо сказав я. – Просто деякі особливо обдаровані екземпляри це про себе знають, а решта – ні. Так що ласкаво просимо до лав інтелектуальної еліти.

Незнання – корінь безумства, самотності, підозр, страху.

А смерть не така безглузда, як життя, тому що немає нічого безглуздішого комка, що роздирається жахом, який, як язичок вогню, що гасне, тремтить під ребрами.

Не підходь, гидка! Я жахливо небезпечний! У мене чорні мереживні труси по карате! Бійся мене! Мій дідусь плювався отрутою! Моя бабуся була психопаткою! У мене ноги по вуха у крові!