життя

Найбільше я боюся збожеволіти. Минулого місяця в газетах писали про дослідників із Бостона. Вони переконані: вірус СНІДу гніздиться у мозку. Поступово він вражає мозок, клітину за клітиною, і людина божеволіє. З того часу я місця собі не знаходжу.

Сімейна проблема — це коли одного другого з третім зрадили.

Життя просте і коротке. Якщо щось робить тебе щасливою, ти маєш триматися за це, бо це може зникнути.

Хай біль кричить! Від шепоту туги Хворе серце б'ється на шматки!

Адже так легко в це втягнутися, дбати, втішати, не встигнеш озирнутися, як виявиться, що ти вже відповідаєш за якусь беззахисну істоту.

Я завжди хотів створювати музику, яка впливатиме на наступні покоління та надихатиме їх. Справді, кому цікаво бути смертним?

... їхати в метро - все одно як сидіти в самих годинах. Станції – це хвилини.

Мені подобаються твоя дупа і твоє волосся. І твої губи, і очі, і вино твоє, і твоя квартира, і косяки. Але в мені порядку ніякого.

Це питання естетики. Просто ми звикли до себе. У нас вісім ніг, у них лише чотири, дві з яких зовсім не використовуються як ноги. Незвичайні, дивні, часом неприємні — так, але за допомогою розуму я одразу вніс поправки. Ми можемо змінити наші естетичні уявлення.

Христос мені загалом подобається, але вся решта каламут у Біблії — не особливо.