життя

Пам'ять про те, що я скоро помру - найважливіший інструмент, який допомагає мені приймати складні рішення в моєму житті. Тому що решта – чужа думка, вся ця гордість, вся ця боязнь збентеження або провалу – всі ці речі падають перед лицем смерті, залишаючи лише те, що дійсно важливо. Пам'ять про смерть — найкращий спосіб уникнути думок про те, що ви маєте що втрачати. Ви вже нічим не скуті. У вас більше немає причин не йти на заклик свого серця.

Я не вмію вирішити, чи по випадковості порочності, чи внаслідок поганих звичаїв, що оселилися серед смертних, або за природною гріховністю люди швидше радіють поганим, ніж хорошим вчинкам, особливо коли перші їх не стосуються.

Люди стають твоїми ворогами, якщо ти даси їм хоч найменший шанс.

Це не тих ворогів, що проклинають тебе в обличчя, ти маєш боятися. А тих, що посміхаються, коли ти на них дивишся, і точать ножі, коли ти повертаєшся до них спиною. (Не той ворог страшний, хто проклинає тебе в обличчя, а той, що зустрічає тебе усмішкою і точить ніж, коли ти повертаєшся спиною.)

— Насправді я крутий, але намагаюся цього не показувати. - Вау, у тебе чудово виходить.

Це те, що аж ніяк не лікується. Лікарі називають це«фантомними болями».

О хибний жар, ти — лід насправді, Твоєї весни вже шумлять хуртовини.

У нинішньому світі людина старіє, не встигнувши постаріти. Ціла країна стоїть і аплодує тому, що ніхто більше не вміє працювати на совість. Нестримна овація посередності. Ніхто не здатний сам змінити шини. Змонтувати світлорегулятор. Покласти плитку. Оштукатурити стіни. Здати назад на машині із причепом. Заповнити декларацію. Усе це зайві вміння, які втратили актуальність.

Майбутнє — теперішнє... Ні завтра. День порятунку людини – сьогодні.

Бог каже, бери, що хочеш... і заплати за все.