життя

Бог не дарма вигадав фантазії. Без них життя втратило б усю чарівність і її заїв би побут.

-...Ми повинні йти, Холмсе. - Звичайно, йдіть. - А ви? – А я помилуюсь тут видами. На самоті. – У горах одному небезпечно. – Не більше, ніж скрізь у нашому недосконалому світі.

Ми не звикли зважати на безформну, загадкову і відсталу масу, яку звемо«народом», надаючи цьому слову відтінок зневаги. Це дивно, тому що в душі ми добре знаємо: міцна лише та влада, яку підтримує народ ; варто прибрати цю опору - ніщо у світі не врятує трон від падіння.

Я не пив, був чемний, замкнутий, а оточуючих мало помічав. І нікому не давав читати своїх рукописів. Їхня думка мене не цікавила: без потреби. Мене цікавила думка Історії.

А потім... Я приїхав до Амстердама, де мені сказали:«Ваша наполегливість огидна». Я сунув пальці у вогонь лампи і сказав:«Дозвольте мені побачити її, доки я тримаю руку в полум'ї».

Саме грішникові, а не святому, потрібний Спаситель, заступник і священик; якщо вам нема чого викуповувати, на що вам релігія?

Одного ранку ви прокидаєтеся - хлопця немає, саксофона немає, залишилася тільки пара шкарпеток і порожній тюбик з-під зубної пасти.

- Ти п'яний! - Так, я п'яний. А ти чудова. Завтра вранці я буду тверезим, а ти, як і раніше, будеш прекрасною.

Я шукаю того, хто схожий на вікно, відчинене на морі. Навіщо мені дзеркало із власним відображенням? Воно переповнює мене тугою.

Якщо ти насмілишся сказати, що трудишся для суспільства, знайдуться люди, які назвуть тебе дурнем або лицеміром. Ще дурнішим будеш виглядати, якщо скажеш, що в цьому сенс твого життя. Доглядати нікому, навіть тобі, не потрібною квіткою в горщику, обрізати її, поливати щодня — це подібні люди вважають нормальним, але витрачати сили заради процвітання цілого суспільства, здається їм неймовірним, якщо тільки ти не робиш це за гроші.