життя

Кожному віку відповідає своя мудрість, до сорока п'яти років вона полягає, між іншим, у тому, щоб не лягати спати з порожнім шлунком.

— Але ти все одно ненавидиш мене? — Так, я тебе ненавиджу. І якщо я не звинувачуватиму тебе за те, що ти занапастив нашу дружбу, мені доведеться звинувачувати себе. А мені здається, я цього не заслуговую.

Хазяї телеграму надіслали — післязавтра приїжджають. Ось що означає інтелігентні люди - заздалегідь попереджають - бояться зненацька застати.

Люди завжди базікають. Поголос не вгамувати.

Провидіння не ставлять запитань. Якщо реальність недоступна, чим погана тоді мрія?

О, який у місяця дивний вигляд! Можна подумати, що це рука мертвої жінки, яка намагається закрити себе саваном.

... Як не пародоксально, новизна виникає, тільки якщо зберігаєш вірність одній жінці. Донжуани позбавлені уяви. Казанову прийнято вважати багатоверстатником, а він був просто ледарем. Тому що, як не змінюй баб, ти залишаєшся тим самим мужиком, поборником шляху найменшого опору. Щоб зберігати вірність, необхідний талант.

Ніхто в цьому світі не вболіватиме за тебе. Вони побачать також, що і я, і зневажатимуть тебе. Іноді відкрито... іноді ні. Але що далі ти підеш, то гостріші їхні ножі. Просто ніколи не підставляй спину.

Будь мудрішим за інших і не показуй їм цього…

Не ви, а я люблю! Не ви — а я багата... Для вас, як і раніше, залишилося все, А для мене — весь світ став сповнений аромату, Заспіло все і зацвіло... У мою завжди нахмурену душу Вірвалось життя, пестившись і дражнячи, І золотом променів своїх вогнистих Забризкала мене... І якби я вам розповіла, Яка там весна, Я знаю, вам би сумно стало І шкода себе... Але я не розповім! Мені соромно перед вами, Що жити так добре... Що ви мені стільки щастя дали, Не розділивши його... Мені сховатися хочеться від вас сяйво світла, Мені хочетьсяочі закрити, І я не знаю, що вам дати за це І як мені вам дякувати...