життя

Життя – все-таки чудова штука. Найпрекрасніше в ній - ті приємні несподіванки, які іноді трапляються.

Я, наприклад, дуже люблю, коли у неділю йде дощ. Якось більше відчуваєш затишок.

Не слід відштовхувати дружню руку, хоч би яким химерним здавався спосіб її протягнути.

— Люба, якщо мене звільнять, тобі доведеться скоротити витрати. — Я живу в крихітній квартирці з чоловіком, його другом і опудалом собаки, куди ще стискатися?

- Гей, Габі. - Я тут, Карлос! — Знаєш, я зрозумів, чому з нами трапилося стільки нещасть. Моя сліпота, втрата грошей... Це карма. Ми були егоїстичними і жадібними, і Всесвіт велить нам бути кращими. — Я знайшла 118 тисяч у ведмежатці Еллі. - Всесвіт, пішла ти!

Іноді присутність іншої людини, навіть безмовна, допомагає впоратися з відчаєм.

Ненавиджу, коли в мене зводить руку,— подумав він. — Власне тіло — і така каверза!

Свідомість своїх збільшує їх.

Чому він не запал на мене? Чому так виходить, що я ніколи не подобаюсь хлопцям, які мені подобаються? Я не відповідна. Я завжди говорю не те, а Олена каже те, що треба. Вона навіть не намагається, а він вибирає її. Я докладаю стільки зусиль, і я завжди не та.

Коли люди не можуть порозумітися, слова — це просто слова.