життя

Я не знаю більшого щастя для композитора, ніж написати просту пісню, яка за п'ятдесят років стане народною, а ім'я її творця тим часом буде забуте.

Поки любиш, завжди є біль.

Ніхто з вас не знає, що таке війна. Ви думаєте, це - скакати верхи на красеня коні, посміхатися дівчатам, які будуть кидати вам квіти, і повернутися додому героєм. То це зовсім не те. Так сер! Це — ходити не жервши, спати на сирій землі та хворіти на лихоманку та запалення легень. А не лихоманкою, то проносом.

Якщо ви можете уявити щось, ви можете цього досягти. Якщо ви мрієте про щось, ви зможете цим стати.

Але лякає мене негода: Гірко думати, що пройде Життя без горя і без щастя, У метушні денних турбот. Що зав'януть життя сили Без боротьби і без праці, Що сирий туман похмурий Сонце сховає назавжди.

— Патрік Верона провів у цьому кабінеті більше часу, ніж я. - За що? - Зараз візьму його особисту справу. О, хвилиночку, тут написано: "Тебе це не стосується".

Діти успадковують безумство батьків.

Життя не костюм, його не можна перекроїти і пошити заново, але й шкодувати про минуле теж не варто, інакше старість перетвориться на суцільний зубний скрегіт від жалю.

Як складно з чоловіками, думала я. Як треба поводитися, щоб не зачепити їх самолюбство, не наступити ненароком на хвору мозоль?

Людина влаштована так, що коли щось запалює її душу, все стає можливим.