життя

— Не знав, що ти вмієш літати літаком. - Літати - так. Сідати — ні.

Коли мама відпускає сина, з нею відбуваються таємничі речі. Вона «отримує» назад чоловіка, який поділяє її принципи, знає її недоліки, приймає її слабкості дбає так, як жодна інша людина. Він її син, а вона мати. І це чудово як саме життя.

— Ні, я сам«Війну та мир» не до кінця прочитав. Але ж є якісь речі. Висоцький, Окуджава. Вона «Бережись автомобіля» не дивилася. Знаєш, як вона пише«загалом»? "Взагалі" - одне слово. Або так —«загалом». І теж одне. Добре, хоч не пише«взагалі». Бо деякі... Я їй кажу:«Ну невже складно запам'ятати? В загальному. Ну, що тут складного». А вона мені:«Ну ти ж зрозумів, що я мала на увазі. Яка різниця?». — Слухай, а ти справді старий занудний дурень у свої 19 років.

Вихід є завжди.

Нове кохання не має нічого спільного зі старим, кохання завжди нове.

— У дитинстві я ходила босоніж. Матінка казала: пройдися босоніж і вся туга і біди підуть. Земля дарує людині добро і радість. Мені здається, вона мала рацію. — Вона мала рацію. Тільки земля дає нам справжній спокій. Але ось тільки де цей спокій шукати: на землі чи під землею?

Потрібно тільки почати робити щось, щоб зрозуміти, як мало чесних, порядних людей.

І якщо між двома близькими людьми доходить до того, що вони повинні обов'язково про щось говорити, то скільки б вони не говорили, вони ніколи ні до чого не домовляться.

Все сходилося до того. що ось-ось вибухне війна. Та не проста, не ті сутички на кордонах, що трапляються щотижня, не мала, що раз на рік, а велика, велика, коли зрушать з місця народи, коли буде плач великий, а ворони обжеруться так, що не зможуть більше літати.

- Незрозуміле завжди страшно. Добре навчитися не боятися незрозумілого, тоді все було б просто. — А на мою думку, просто не треба вигадувати… Якщо поменше вигадувати, тоді на світі не буде нічого незрозумілого.