життя

- Ця sms'ка... це не смішно! - Звичайно, не смішно, я ж не поставив смайлик наприкінці.

Той, хто має ім'я, має можливості.

Не блукай зовні, а увійди всередину себе.

Ненависть – важкий багаж. Життя занадто коротке, щоб витрачати його на зло. Воно того не варте.

— До чого ж лежить твоя душа? Дівчина задумалася лише на мить. - До гор. Вони здаються такими високими і величними, близькими до неба, на якому сяють зірки. Тому я люблю перебувати в горах, ближче до неба, ближче до зірок.

- Про що шепоче мій пупсик? — Про те, що нарешті прийшов мій Кріґсік.

Університетська освіта має бути широкою та різнобічною. Але цим студентам освіту не дають, їх натягують. Набивають начинкою, як страсбурзького гусака. Заштовхують у горлянку рідку кашку, від якої лунає лише одна якась частина їх мізків. Як ціле розум такого студента ігнорується заради розвитку тієї його частини, що має ринкову цінність.

Люди пересічного розуму не можуть уявити собі, як страждає обдарована істота, коли, пов'язана з іншою істотою інтимним почуттям, вона змушена придушувати у собі дорогі прояви думки, коли образи, породжені чарівною силою творчості, на мить з'явившись з небуття, туди ж і повертаються.

- Коли ти востаннє висипався? - Не пам'ятаю. Давно. Це не важливо. - Важливо. - Я ціную твою турботу. — До біса турботу, від тебе залежить моє життя.

У будь-якого« ні» завжди є шанс стати«може бути».