життя

Я не боюся померти. Я просто не хочу при цьому бути присутнім.

У істинно люблячому серці або ревнощі вбиває любов, або любов убиває ревнощі.

— Вона свідчила під присягою. — Ну що ж, значить, вперше в історії хтось збрехав під присягою!

Особи як такої не існує. Всі ми проекції нашого середовища проживання. Із цим важко змиритися, але це так.

Любовні труби забиті сажею, але чистити нема чого – більше не топимо, потепліло, весна.

Ми живемо у дивні часи. Ми живемо також і в дивних місцях: кожен у своєму власному всесвіті. Люди, якими ми населяємо свої всесвіти, – лише тіні інших всесвітів, подібних до наших і тих, що входять у скороминущий дотик з нашими всесвітами. Уміння сприймати цю шалену складність буття, не втрачаючи при цьому розуму.

Вона чудово розуміла точку зору комерсанта, і ніщо не виводило її з себе більше, ніж продуктові примхи туристів і всіх тих, хто перетворює їжу або на предмет ностальгії, або на рефлекторне шовіністичне чванство. Її пригнічувало видовище співвітчизників, які при відвідуванні Парижа скопом набивалися у фастфуди, їхні скарги на те, що ніщо не нагадує жратву, якою вони звикли давитися цілий рік. Вона бачила в цьому жахливу неповагу до відвідуваної країни.

... вона займалася гімнастикою посеред вітальні. - Не спиш? — спитав він, знімаючи піджак. — Звичайно сплю, тільки вмостившись на підлозі і задерши догори ноги.

... у цьому світі важливо не те, як беруться за справу — сміливо чи несміливо, а те, чим усе це закінчується.

Мій мозок бунтує проти відсутності роботи. Застій згубний.