життя

О, як ми були дурні! Але ж ми були молоді, а молодість на все сподівається і все вірить.

Після того, як пограбували замок мого батька, безцінна спадщина, що століттями зберігалася в сім'ї, зникла. Усьому можна знайти заміну, окрім одного. Ренфілде, поверни мені цю картину. Поверни її додому.

Час ділиться зі смертю за справедливістю: собі все життя, їй всю вічність.

Чоловік 3«П»: позитивний, привабливий, платоспроможний.

Як за такої одержимості зеленими насадженнями він знаходив час для воєн — чи хоч би для Жозефіни — історія замовчує.

На його обличчі тепер ні тіні глузування. Це тому, що він відчував до життя майже дріб'язкову прихильність. У тих, хто не чіплявся за неї, на обличчі грає насмішкувата посмішка — ознака звільнення та перемоги. Вони не йдуть у небуття, вони виходять із нього.

— Хотів би я знати, навіщо зірки світяться... — Мабуть, щоб рано чи пізно кожен міг знову відшукати свою.

Те, що ми вважаємо, і те, що є насправді різні речі.

Бездумно нехтувати небезпекою нераціонально. Понад те, це аморально. Аморально тому, що людина не має права безглуздо,«за просто так» ризикувати дорогоцінним даром природи — власним життям.

Прощай, прощай, а розійтися немає сечі, так і стверджувати б повік:«На добраніч...»