Книга / твір

Майже будь-які стосунки з часом себе зживають. Люди змінюються, і далеко не завжди на краще.

Звідки ця спустошеність? - Запитав він себе. - Чому все, що було в тобі, пішло і залишилася одна порожнеча?

Той, хто ворогує з тобою протягом усього життя, стає мимоволі і учасником твого життя.

Проблеми не зникали, але вони переставали мати для неї значення.

Час пройшов так швидко, а йшов так повільно.

Ні релігії, ні ідеології минулого не вважали життя священним. Вони завжди обожнювали або те, що нижче, або те, що вище за земну частку, і тому до смерті були порівняно байдужі.

Софі — дівчина яскрава та красива, ми з нею дружимо та фліртуємо давно, але я так і не можу підібрати назви нашим стосункам. Ми граємо в дружбу, вдаючи, ніби не помічаємо, як нас один до одного тягне. Ми обидва знаємо, що ми не маємо часу на справжній зв'язок.

- Шантаж - це тяжкий злочин. — Звинувачення у шантажі — теж тяжкий злочин.

Лестощі – це недобре, але приємно, а значить – дуже добре.

Той, хто пізнав всю повноту життя, той не знає страху смерті. Страх перед смертю лише результат життя, що не здійснилося. Це вираз зради їй.