Фільм

Емоційний багаж і є стосунки. У всіх свої проблеми. Сенс у тому, щоб вирішувати їх разом.

— Я здаюсь. Іграшка перемогла. — Ти не змогла її зібрати? — О, дитино, навіть НАСА не змогли б її зібрати.

— Самотність — усе, що маю. Самотність мене захищає. — Ні, людей захищають друзі.

Взимку це місце досить близько до обігрівача, але не настільки близько, щоб змусити потіти; влітку ж, воно якраз на шляху повітряних потоків із відкритих вікон, он там і он там; воно під таким кутом від телевізора, що й не прямо, тому звук гарний, але й не так далеко, щоб створити спотворення картинки... Я можу і продовжувати, але ясна сутність.

Прошу трохи помовчати, інакше мені доведеться зробити щось таке, за що потім усім буде незручно. Це не наліт. Можливо, це схоже на наліт, але це зовсім інша річ! Тож я пропоную добровільно пожертвувати на потрібні трудящих та революції. Зараз товариші пройдуться і зберуть, хто чим багатий.

Як твій адвокат, раджу триматися від мене подалі.

— Ну, як вам суші, місіс Купер? — Не погано. Щоправда, вони могли б бути кращими, якби їх приготували. І, бажано, із яловичини.

— Скільки днів на тижні, Коннор? — Це що, головоломка? — То скільки? — 7. І це не смішно. — Як і те, що ти прийшов на тиждень. Минув місяць, а ти все ще тут.

Ті, хто зник, не були друзями.

Іноді світло народжується в темних глибинах.