Серіал

- Ти зовсім не допоміг мені, старцю. — Може, ти поставив не ті запитання?

— Отже, всі монстри з жахів, про які я чув, вони є реальними? — Годзілла тільки в кіно!

— Чому мене звинувачують у їхніх маленьких грішках? Ніби я шепочу їм на вухо, змушуючи робити те, що в іншому випадку вони вважають поганим:«О! Це диявол мене примусив!». Я ніколи нікого не змушував нічого робити! Ніколи! — Те, що трапилося з тобою, несправедливо. - Несправедливо? Це неправомірно! Цілу вічність моє ім'я використовують як ілюстрацію для своєї порочності.

Ніхто з нас не хоче визнавати, якими вразливими ми почуваємося.

Люди тактовні і ввічливі не тому, що так прийнято, а тому що вони усвідомлюють свою недосконалість і знають, що можуть робити помилки.

Давай спробуємо зустрітись? Розлучитися ми завжди встигнемо.

Коли я п'яний, мене важко утримати в рамках дружби.

— Ну, мені час, у мене побачення з Ендрією, ні, з Енжелою, ні, Ендрією... про Боже... — Енрія кричить, а в Енжели кішки. - Точно, дякую. То Джулія, я пішов.

Таємницям рано чи пізно приходить кінець.

Я був такий близький. У мене майже все вийшло, чорти забирай... О, і ця жінка, так... Жінка, яку я люблю... І я був близький. У мене було все на світі, чорти забирай!