людина

- Ну ось, Філіпе. Я не залишаюся на обід… — Чому? — Ви не залишитеся один... так вийшло, що зараз у вас побачення. - Побачення, ти це про що? — Не психуйте, все буде добре… тільки цього разу ви не втечете.

А я не така, як ти! Я, на жаль, ні в чому на цьому світі не впевнена! Крім того, що всі ми здохнемо рано чи пізно! Але я знаю, що потрібно ловити кожен момент, використати кожен шанс.

Я прокляв все, до чого торкаюся. Ніхто не вип'є воду, яку я пив. Навіть якщо помиратиме від голоду, не з'їсть хліба, що я їм. Коли виходжу на ринок, хулігани плюють на землю. Діти тікають, матерям стає страшно. Мене навіть не поховають разом із іншими підданими — у нас свій цвинтар. Навіть імен не напишуть на чорних надгробних каменях, щоб не проклинали ці імена. Як коваль кує підкови, як він змахує своїм молотом, також і я забираю чужі душі, жодного разу не забарившись, не дивлячись на чужі сльози, тому що я знаю, що у кожного в житті є свої обов'язки. І це моя. Я – кат. Наш Повелитель це тінь Бога на Землі. Він винесевирок, а я стану його ангелом смерті і виконаю його. До сьогодні я відрубав сотні голів, кидав петлю на шию. Бачив очі, що плакали і благали. Хто він, який скоїв злочин, грішний чи ні, не знаю. Але отримавши наказ, вирушаючи за життям, я благаю тільки про одне: Боже, благаю тебе! Аби ця людина не була невинна...

— На вашу думку, що собака розуміє розмову? - Вона рішуче все розуміє!

— Даремно ми взагалі полізли до його саду. — Нема слави без відваги. — Ти взагалі нічого не боїшся? — Боюся: померти одному, тож я взяв із собою тебе.

Надія жінка дрібна, доладна і миловидна, коли вона порожня. Незважаючи на те, що завжди я бачив її в брудній чорній сорочці і в одній і тій же відрепаній кубовій куртушечці, вона, коли порожня, не жалюгідна, а баба як баба, але на брюху на неї шкода дивитися. Черево у неї велике, і видно, що вона гарна. Вона ходить легко, береже своє черево. Все питання, всі сили організму йдуть, очевидно, туди, в черево, зате вже все інше платиться за це. Особливо особа. Обличчя худе, витягнуте, з здовжними зморшками біля рота і жовте, як мокрий пісок. У губах теж щось незвичайне, наче губиусохли, а зуби виросли, як у білки, довгі, гострі, вузькі. Щось смертно-страшне та жалюгідне було й раніше. Але тепер і очей немає. Очі каламутні, дивляться і не бачать.

Все на світі містить у собі свою протилежність, ніщо не може без неї існувати, як світло без тіні, як правда без брехні, як ілюзія без реальності, всі ці поняття не тільки пов'язані один з одним, а й невіддільні один від одного.

Ми завжди намагалися поважати своїх шанувальників тим, що не світилися в модних журналах і загалом цуралися преси. Я можу поїхати куди завгодно, і ніхто мене, мати їх за ногу, не впізнає, але є один нюанс - не впізнають доти, поки я не одягну свою кепку.

Життя боляче коротке, рівно фронтові щи... не встиг двох ковтків абияк обпалюючись, зробити, як уже котелок з рук вибили.

— Ви одягнені та нафарбовані як клоун, сеньйорита. — Краще бути схожою на клоуна, ніж на стару нудну черницю.