людина

Завжди і всюди смертні бояться Будь-яких видінь, знамень, чудес... У них ніби одкровення таяться, У них пізнають пророцтва небес.

— Ти вже пробач мого брата, він трохи прибитий. Я Стейсі, це Уоллес його сусід, а це мій хлопець Джиммі. Як тобі Скотт? Мені важко стежити за всіма. Має так багато друзів. - Гей, Джіммі, вони супер чи відстій? — Вони ще не почали грати... — Це була перевірка, і ти її пройшов. Мило, мені присвятили пісню«Сдохни, подонок». Мені подобається. — Гаразд, мені мабуть час. Скажи своїм подружкам, що я пішла. - "Подружкам"? Уоллесе! Знову!

Той, хто вміє ходити, не залишає слідів. Хто вміє говорити нікого не зачепить словом.

— Чи сумніваєшся в моїх здібностях?
— Ні, тільки в намірах.

— Лікарю Квінзелю, я живу заради цих хвилин з тобою. Що таке? — Я принесла вам кошеня. - Як зворушливо.

— Ну, скажи щось на прощання! - Що сказати? - Подумай. Завжди знайдеться щось важливе для такої хвилини. — Я… Я чекатиму на тебе! - Не те! - Я... Я дуже люблю тебе! - Не те! - Я буду вірна тобі! - Не треба! — Вони поклали сирий порох, Карле! Вони хочуть завадити тобі, Карле! - Ось.

Бажання щастя в людині настільки велике, що вона здатна зробити нещасливими безліч людей.

На іспитах дурні пропонують питання, на які мудреці не можуть відповісти.

Пряма відповідь подібна до удару меча: якщо ти не готовий з ним щось зробити, він швидше за все тебе вб'є.

Тільки чесності однієї мало, треба бути і розумнішими і обережнішими, щоб потім не плакати.