людина

Життя щасливої ​​людини – смуга надзавдань.

- Хто ти такий? - Ніхто, він ніхто! Шурин троюрідного племінника моєї рідної тітки. Але співає, як ангел! Євнух.

Відлуння часто прекрасніше за голос, який воно повторює.

Я давно зауважила, що до кінця походу ми стаємо і близькими і дуже схожими один на одного. У нас утворюється щось спільне, що поєднує нас, виділяє з натовпу простих смертних.

Діти святі та чисті. Не можна робити їх іграшкою свого настрою.

Монархія впала не тому, що були надто сильними її вороги, а тому, що надто слабкі були її захисники.

З першим осіннім холодком життя розпочнеться спочатку.

Мені хотілося сказати їй що-небудь, але я не міг.... І навіть якщо потрібні слова приходять, то соромишся їх вимовити. Усі ці слова належать минулим століттям. Наш час ще не знайшов слів висловлювання своїх почуттів. Воно вміє бути тільки розв'язним, все інше штучно.

- Ось він де, мій малюк. - Твоє маля? - Я створив його для Камілли багато років тому. Найкращий мій подарунок. - Клас. Мені на Різдво можеш нічого не дарувати.

Шукай себе, а чоловік знайдеться.