людина

Не кожен день людині надається друга спроба.

Подорож найкращий цілитель.

У кожному столітті є так зване штучно створене. Це доносне, але життя завжди все виправить і поставить на свої місця, головне — слідувати підсвідомості.

Я подумки повертаюся до тієї розмови з Хелен на сходах Шермерхорна про те, що кожна культура має власний дух, свій аромат. Її слова, сказані того вечора, спливають у мене в голові щонайменше раз на день. А чи казала я колись комусь таке, що протягом восьми років щодня турбуватиме його?

Яку нісенітницю іноді несуть люди. Право, краще вже спілкуватися з безсловесними вівцями, яким би тільки їсти та пити. Або книги читати — вони розповідають неймовірні історії, і саме тоді, коли хочеться їх почути. А ось з людьми гірше: брякнуть що-небудь, а ти сидиш як обпльований, не знаючи, що сказати у відповідь.

А мені лише чаю. Склянок шість.

Ти виправ мені такий лист, щоб був я як є природний дворянин, та тоді чемності від мене і питай.

... вороги потрібні тільки для того, щоб йти вперед.

Поглянь страху в очі! Якщо боїшся висоти — заліз на найвищу вежу! Боїшся жуків?... Заведи жука!

— Що найбільше напружує у одруженому стані? - Відсутність інших жінок. - Ні. Відсутність можливостей інших жінок. Ти, можливо, нею і не скористався, але ж можливість має бути… Приклад: тобі заборонили їсти виделкою. - Хто? - Не знаю. Сказали:« Ніколи більше не будеш їсти вилкою!» Здавалося б, і хрін би з ним, можна ложкою, паличками, руками... Але тобі сказали — не можна вилкою, і одразу захотілося саме вилкою. А головне – ось вони вилки, лежать. Відкрив скриньку — повно. — Двозуби, срібні, мельхіорові — Гарні! -... красиві. Та тобі навіть алюмінієва пригодилася, якщо в тебе три роки жодної вилки не було. А не можна. А вчора ще можна було. А що змінилося?