людина

Ельф тямущий дасть пораду, скаже«так» і тут же« ні». (У ельфа та вітру не питай поради: обидва скажуть у відповідь — що так, те й ні.)

Ясність прикрашає глибокі думки.

Різні, несхожі, частіше ненависні, ніж ті, що люблять, — усі ми були люди, бо — творці!

Я не можу довго слухати Вагнера. У мене виникає непереборне бажання напасти на Польщу.

Якби до моїх ніг поклали корони всіх королівств світу замість моїх книг і моєї любові до читання, я відкинув би їх усі.

— Ви посміхаєтеся, — сказав він, — І ви такі спокійні? Чому ви не кричите? — Я кричу, — заперечив Гребер, — тільки ви не чуєте.

Щоразу, коли зі мною погоджуються, я відчуваю, що не правий.

Кожен король, кожен простий смертний тяжіє до своїх улюблених насолод, які, мабуть, повніше, ніж будь—які вчинки, відкривають таємні сторони його натури.

[Альф президент] — Альф, як ти думаєш вирішити проблему безпритульних? — Вже вирішив! — Як вирішив? — Для кожного з них будується будинок. — А що ти думаєш робити з безробіттям? — Її вже немає. Усі будують удома! — Може, й війн більше немає? — А кому воювати? Усі бігають, шпалери для нових будинків обирають.

Давати поради, чи знаєш, взагалі безглуздо, розумні ж поради — просто згубно.