людина

— Ми не можемо захистити молодь від бід. Біль має прийти і прийде. — І що мені стояти і байдуже дивитися? — Ні. Передбачається, що ти повинен навчити його не боятися життя.

Як справжній джентльмен, ти можеш пристрелити леді, а сам здохнути з голоду.

І ще — якщо ти поет, дивися найчастіше на нічні зірки. Якщо ти не поет, все одно виходь на балкон і дивися. Може, колись помітиш, як одна із зірочок тобі підморгнула. І запросила у політ. Тут можуть відкритися справжні моменти життя. Не пропусти миті. А якщо в тебе немає балкона, і ти не поет, і твоя голова рідко повертається до зірок, тоді йди й дивися собі під ноги — і там можна побачити у калюжі відбиту зірку. Ану, як підморгне?

Асортимент був великий, але якийсь другосортний, як на виборах.

Навчитися можна лише тому, що любиш.

... що може бути цікавіше за душу людську?

Без уяви ми були частиною тупого стада.

Є образи, що підштовхують до зростання, а є ті, що призводять до розставання. Головне – не перетягувати ковдру, почути суть. Вона проста.

— Що робити? Що робити?! — Думай! Що б ми зробили, якби ми мали мізки...

Безглуздо продовжувати робити те саме і чекати інших результатів.