людина

Чим старше я стаю, тим більше схиляюся до думки, що зло — це зло, незалежно від діагнозу лиходія. Всі ми тією чи іншою мірою схильні до злочину, і схильність ця з нас провини не знімає. Адже ми, сили небесні, всі до одного хворі і страждаємо порушеннями особистості. І саме наші вчинки визначають, наскільки ми хворі. Ось кажуть:«рівноправність», але це нісенітниця.

А вам не здається, що буває важко тому, що ми нічого не робимо?

У всьому є своя краса, але не кожен може її побачити.

Всесвіт несе на своїх плечах не Атлант, а жінка, і часом грає нею як м'ячем.

Коли біль трохи притупиться, і спогади втішають.

Море нагадує мені про мою нікчемність і про нікчемність всього роду людського.

- Зберігати спокій. Ми захопили це судно. - Так, ні з місця. — Удвох з ним не впоратися. Навіть із гавані не вийти. - Синку. Я капітан Джек Горобець. Кмітаєш?

Варто тільки повірити, що ви можете – і ви вже на півдороги до цілі.

— Ну ось, — сказала вона, — мені сімнадцять років, і я схиблена. Мій дядько стверджує, що одне неминуче супроводжує іншого. Він каже: якщо спитають, скільки тобі років, відповідай, що тобі сімнадцять і що ти божевільна.

Жінка – це примат справи над думкою; чоловік — примат думки над мораллю.