людина

... більшість нормальних людей прагнуть щось дізнатися. Все-таки потяг до знань – основа людської психіки.

Померти все одно доведеться, ця чаша вас не мине. Навіщо ж виходити із зали, не додивившись спектакль до кінця? А раптом п'єса, в якій, між іншим, кожен виконує головну роль, ще здивує вас несподіваним розвитком сюжету?

ЗМІ, наша культура – ​​все відкладає яйця у мене під шкірою. Великий Брат наповнює мене бажанням задовольняти потреби. Чи потрібний мені великий будинок, швидкий автомобіль, тисяча безвідмовних красунь для сексу? Мені справді все це потрібно? Чи мене так натягли?

Речі не завжди те, чим здаються. Багато чого, що здається злом, може бути добром. Наприклад, дощ.

«Сутінки законів» — тобто такі закони, які з користю займаючи дозвілля законодавців жодного внутрішнього відношення до сторонніх осіб мати не можуть.

Коли людям треба чимось зайняти себе, одні беруть до рук книгу, інші – кульок насіння.

Воїн діє. А дурень протестує.

Біч людства – це самотність, і з кожним роком він хльостатиме все сильніше. Як би багато людей не спілкувалися у віртуальному просторі – воно віддаляє, все менше сам світ потребує людей. Самотність - це не вибір, це природний відбір.

Люди охочіше вірять у Диявола, ніж у Бога та в добро. Не знаю, чому… Можливо, розгадка проста: творити зло набагато легше. А казати, що людиною опанував Сатана, все одно що оголосити його божевільним. Не треба бачити демона на власні очі, щоб повірити в його існування.

Як писати? Писати, не виносячи вироків, не нав'язуючи уподобань, визнаючи свої помилки. Вміти дивуватися, радіти, сумніватися, сумувати та страждати.