людина

Ми живемо у дивні часи. Ми живемо також і в дивних місцях: кожен у своєму власному всесвіті. Люди, якими ми населяємо свої всесвіти, – лише тіні інших всесвітів, подібних до наших і тих, що входять у скороминущий дотик з нашими всесвітами. Уміння сприймати цю шалену складність буття, не втрачаючи при цьому розуму.

Я твій брат, Діне. Якщо тобі колись доведеться поговорити з кимось про щось, цей хтось у тебе вже є поруч.

— Не те, щоб люди не любили тут короля, навпаки, ми не хочемо, щоб наш улюблений король дивився і бачив, що з нами роблять. Тому ми забираємо його портрети. — Але навіщо їх спалюєте? — За нашого короля ми пройшли пекло. Пройшли пекло війни. Записуйте. А тепер на нас нападають у власних будинках. Ці нові копи з Белфасту вриваються в наші будинки, ґвалтують наших жінок... Не думаю, що наш король хотів би бачити все це. Тому ми розпалюємо багаття, щоби підняти тривогу. — Чи можу я запитати, від кого ви кажете? - Ні від кого. Я звичайна людина. У мене медалі за відвагу за Сомми. Я хочу, щоб ви написали у своїй газеті, що тут відбувається.

... у цьому світі важливо не те, як беруться за справу — сміливо чи несміливо, а те, чим усе це закінчується.

Мій мозок бунтує проти відсутності роботи. Застій згубний.

Із сумних історій виростають добрі книги.

Дорога Емілі. На тебе чекає шлях, який не розділить з тобою жоден із твоїх нинішніх друзів. Іноді тобі казатимуть, що твоя мрія нездійсненна, але запам'ятай... це не так!

Марнославство і надмірна зарозумілість змушують нас підозрювати оточуючих у зарозумілому до нас відношенні, що часом вірно, а часом - ні.

Правду небезпечніше приховувати, аніж знати.

Часом життя стає абсолютно безглуздим і непередбачуваним.