людина

Я знаю, що чоловік у 17 років — ідіот, у 18 — дурень, до 20 розвивається до дурня, у 25 він простого, у 30 — ні те ні се, і тільки до славного 40-річного віку стає звичайним дурнем.

Ми, гарні жінки, зобов'язані здаватися дурними, щоб не турбувати чоловіків.

Сиджу, п'ю каву, аналізую. У чашці осінь, у планах зима, у тілі весна, а душі, як завжди, не вистачило літа.

Відмінна успішність у школі зовсім не гарантує таку ж відмінну долю.

- Хатинка-хатинка, стань до лісу - задом, до мене передом! — Чого треба? А-а! Іване?! З'явився! Чи не чеканий, не кликаний. Повернув хатинку, ух, розбудив стареньку! Стояла собі задом, то йому, бачите, не тим фасадом! У! — Не журись, бабусю! Не серч, ягуся! Допоможи мені Настеньку знайти, допоможи мені від лиха її врятувати! - І не чекай від мене допомоги - неси швидше ноги! Ану, хатинко! Повернись до лісу передом, до Івана задом! — До лісу — задом — до мене передом! — До лісу передом, до Івана задом! — До лісу — задом — до мене передом! — До лісу передом, до Івана задом! Тю! Фулюган!

Є у мене такий великий недолік: я завжди говорю серйозно, навіть коли хочу розсмішити – особливо коли хочу розсмішити.

— Людина, яка не може написати розповідь про кохання, ні на що не придатна. — А скільки ти написала? — Я не вважаю себе за письменника.

— Невже світ населений лише тиграми та крокодилами? — Так, але тільки двоногі тигри і крокодили куди небезпечніші за всіх інших.

Пам'ять — дивна художниця: вона підновлює фарби життя і стирає сірі відтінки, зберігаючи лише найяскравіші кольори та виразні силуети.

- От млинець! Ну і пика у тебе! Та ти прямий як дупа, вивернута навиворіт. - Типу мошонки з вухами? - Типу того. Наче Лепрекон трахнув обличчя Фредді Крюгера. — У крапку... — Та ти моторошний. Схожий на затраханий до смерті авокадо. - Дякую.