людина

Стемніло, місто запалює перші вогні. Господи! Як він захлеснуть природою, незважаючи на всі його геометричні лінії, як тисне на нього вечір. Звідси це так… так впадає у вічі. Невже один я це бачу? Невже немає ніде іншої Кассандри, яка ось так само стоїть на пагорбі і бачить біля своїх ніг місто, поглинене утробою природи. А втім, яка мені різниця? Що я можу сказати?

Подорож у твою мрію розпочнеться сьогодні.

Я взагалі не люблю такі місця, де повно людей. В мене від цього клаустрофобія.

Так не буває, щоб і капітал придбати, і невинність дотриматися.

Якщо ви посередність, то не лізьте зі шкіри, намагаючись малювати якомога гірше, — все одно буде видно, що ви посередність.

Все моє життя, - думав Бек, - я займався нічим, заповнював себе порожнечею. Інші, краще за мене, робили великі справи: літали до Меркурія, або Венери, або ще далі — за межі Сонячної системи. Інші – не я. Усі, крім мене.

Потрібні окуляри – застрели окуліста. Пограбуйте оптику!

Я один раз був близький до поцілунку, коли мене лизнув... кінь.

Є така специфічна категорія людей: коли дізнаєшся їх ближче, відразу хочеться відійти подалі.

Справа в тому, що людина не тільки споконвічно бреше, вона також споконвічно вірить у добро, красу і досконалість і бачить їх навіть там, де їх зовсім немає або вони існують лише в зачатку.