людина

А навіщо потрібна дорога, якщо через неї не можна перевести бабусю?

Боже мій! Як гидке минуле, і як його багато.

Найбезнадійніша справа у світі — намагатися точно визначити характер людини. Кожна особистість - це клубок протиріч, а тим більше особистість обдарована.

Привід без вина – це страждання, вино без приводу – пияцтво.

Є тільки дві нескінченні речі: Всесвіт і дурість. Хоча щодо Всесвіту я не певен. (Дві речі нескінченні: всесвіт і людська дурість ; і я ще не впевнений щодо всесвіту.)

З втратою того, що любимо, Я в житті не міг примиритися, Що панує необхідність, Я в житті не міг примиритися. І думка моя марно намагалася Упокорити неслухняне серце, З дійсністю минущої Я в житті не міг примиритися.

— Я помітив, що ти фанат страшних пташиних кліток, — каже Луї. - Вони не мої. Я їх ненавиджу. - Що? Чому? - Я люблю свободу.

Моя голова як баржа, навантажена вугіллям та залізом. І коли вона нахиляється, вантаж ковзає то до одного борту, то до іншого, і зрештою баржа перевертається. Ось і моя голова, як ця бісова баржа — хитається, хитається і перевертається, і я нічого зробити не можу.

Є така рідкісна порода людей, яким віра ні до чого.

Ніколи не думайте, що ви вже знаєте. І як би високо не оцінили вас, завжди майте мужність сказати собі: я невіглас. Не давайте гордині опановувати вас. Через неї ви будете наполягати там, де потрібно погодитися, через неї ви відмовитеся від корисної поради та дружньої допомоги, через неї втратите віру об'єктивності.