правда

ЗМІ, наша культура – ​​все відкладає яйця у мене під шкірою. Великий Брат наповнює мене бажанням задовольняти потреби. Чи потрібний мені великий будинок, швидкий автомобіль, тисяча безвідмовних красунь для сексу? Мені справді все це потрібно? Чи мене так натягли?

Речі не завжди те, чим здаються. Багато чого, що здається злом, може бути добром. Наприклад, дощ.

«Сутінки законів» — тобто такі закони, які з користю займаючи дозвілля законодавців жодного внутрішнього відношення до сторонніх осіб мати не можуть.

Коли людям треба чимось зайняти себе, одні беруть до рук книгу, інші – кульок насіння.

Воїн діє. А дурень протестує.

— Ви любите полювати, Ларіто? — На лицемірів, пліткарів чи беззахисних звірят?

І ненароком склалося ласкаве сімейне життя.

Вже багато років мені зустрічаються німці, які зізнаються, що їм соромно бути німцями. І щоразу я відчуваю спокусу відповісти їм, що мені соромно бути людиною.

— То є справа в тому, що ви — псих? У цьому ваше виправдання вбивства трьох людей? — Ні, вони занадто фальшиво співали, щоб мати право жити.

По-справжньому мене дратують не правдолюбці, а правда як така. Чому інші з нею так носяться? Хіба хтось знаходив у ній підтримку і втіху, які дарує нам вигадка? Чи допоможе вам правда опівночі, у темряві, коли вітер голодним звіром завиває в димарі, блискавки грають тінями на стінах вашої спальні, а довгі нігті дощу вибивають дріб на шибці? Ні. Коли холод і страх роблять з вас мумію, що застигла в ліжку, не сподівайтеся, що позбавлена ​​крові і плоті правда поспішить до вас на допомогу. Що вам потрібно в такий момент, так це втішна вигадка. Мила, славна, стара добра брехня.