правда

Хороші спогади не повинні бути швидкоплинними.

Якщо у відсутності людини ви абсолютно байдужі до неї, а її присутність п'янить вас щастям, що ж відбувається насправді?

— А ви ж, Містігрісе, неабияка каналія. - Пане, ви мені лестите! Я всього лише ваш відданий слуга і готовий покласти життя.

Я був, як птах. Як птах, який може літати. Вона ходить по землі, бо їй і так добре, але якщо захоче... щойно захоче, тоді злетить.

Ніяке падіння не може тривати нескінченно, рано чи пізно людина досягає дна прірви і або гине, або намагається вибратися.

Не має значення, яка в жилах тече кров… Не має значення, хто твої батьки, та хоч сам Ваал Гал! Важливо, що в тебе всередині. У всіх нас від народження є дві руки. Дві чудові, сильні руки - їх можна опустити в безсиллі або залити по лікоть кров'ю... А можна покласти в них цілий світ.

— Де ви були так довго? І де ж дрова? - Ми не знайшли. — Ви не знайшли дров у лісі?

Навіщо потрібне мистецтво? Висловлювати потаємні думки та почуття. Якщо ти щасливий, ти не замислюючись береш яскравіші фарби. А якщо погано пообідав, на папір лягають тьмяні, похмурі кольори.

— Доброго ранку, Емі! — З великою впевненістю можу сказати, що воно не добре. - А що так? Зневоднення? Головний біль? Нудота? Сором?

— Одна людина не може стільки відчувати відразу — вона розірветься. — Якщо у тебе емоційний діапазон, як у чайної ложки, це не означає, що в нас такий самий.