Красиві цитати

Скільки ми втрачаємо за своє життя? Багатьох. І коли йде хтось дуже близький, ми сподіваємося, що він там. І що там, за межею смерті, хоч щось є. Я знаю, що зустрінуся з тими, хто пішов раніше за мене. Я знаю. Але... поки ми - тут. І іноді хочеться кричати від неможливості побачити. Почути. Хоч би на мить зазирнути у рідні очі, посміхнутися і знати — там чи не там, але тебе люблять. І знають про твоє кохання. Адже те, що близька тобі людина пішла за межу смерті, зовсім не скасовує всього іншого. Він все одно близький. Рідний. І коханий.

Чорт утомився чекати і запропонував йому: — Давайте висмикнемо з вашого серця честолюбство: воно ж невелике у вас... — Ну, добре! — сказав Іван Іванович зітхнувши, — витягуйте його з мене... Чорт наблизився до нього і, торкнувшись рукою його грудей, швидко відсмикнув руку геть. Іван Іванович відчув гостре, але приємне колотя, схоже на те, яким супроводжується витяг скал з пальця. — А справді, це не боляче... — полегшено сказав Іван Іванович. — Дозвольте подивитись, яке в мене було честолюбство... Чорт простяг йому руку, і на долоні її Іван Іванович побачив щось безбарвне, маленьке, зморщене, схоже на ганчірку, якою довго витирали пил. Подивився Іван Іванович на своє честолюбствоі, зітхнувши, тихенько сказав: — А знаєте... як згадаєш, що це таки шматок мого серця... шкода!

Краса - це страшна сила!

— Він такий схожий на вас... — На вашу думку, ми не знаємо!? Він це я! Той самий вогонь, та ж лють, енергія, безжальні амбіції. Я дивлюся на нього та бачу себе! Як я можу його полюбити! — Ти не любиш себе, батьку? Ми повинні ненавидіти один одного?... Батько, прошу, відкрий мені своє серце. — Все, що я міг дати сім'ї, — я поклав на вівтар владолюбства та амбіцій. Храм, збудований на гнилому фундаменті. Думаєш, я дозволю тобі йти тим самим шляхом? Я не можу...

Вони відрізняються вже за природою, тому що погоня - завжди дія, притому пов'язана з напругою, душевним і тілесним, скаженим струмом крові, відчайдушним - на межі можливого - биттям серця, кінським викидом адреналіну, який бадьорить і оживляє, жбурляє вперед, спіраллю і, відпустивши раптово, змушує творити неможливе. Погоня – це життя на граничних оборотах. Але - життя. Очікування - завжди маленька смерть. Болісно чи не дуже, але займає час і душу, що відволікає від усіх інших думок і справ, що заповнює собою все - свідомість, волю,пам'ять. Ті, що витісняють будь-які інші бажання, крім бажання дочекатися когось або чогось. А ще воно вбиває час — не відразу, а поступово, ніби ввівши в потік часу якийсь хитрий препарат із тих, якими користуються анестезіологи, присипляючи хворого на операційному столі — і час спочатку просто сповільнює хід, потім починає повзти геть черепашою ходою, потім ледве пересуває стрілки, нарешті, зупиняється зовсім. Але цього ніхто не помічає, бо всі зайняті очікуванням, підпорядковані і слухняні тільки йому, дивляться на стрілки, що завмерли, і корять себе за те, що занадто часто дивляться на годинник. Ось так - підкоряючись йому, очікуванню, - життяпоступово завмирає. І настає маленька смерть.

Але я зовсім не хочу бути лордом чого б там не було! І взагалі не хочу володіти нічим, крім... крім серця моєї леді.

Любов не робить людину кращою. Вона лише розбурхує почуття, а ось характер псує.

Любов скромна, а хіть все зжере, Любов правдива, хіть нахабно бреше.

Яким би сильним не було кохання, гнів сильніший.

…Любовного зв'язку нудно таїтися, хочеться поділитися захопленням з навколишнім світом.