Фільм

Ось ви говорили про сенс… нашого… життя… безкорисливість мистецтва… Ось, скажімо, музика… Вона і з дійсністю найменш пов'язана, а якщо й пов'язана, то безідейно, механічно, порожнім звуком, без асоціацій. Проте музика якимось дивом проникає в саму душу! Що ж резонує у нас у відповідь на приведений до гармонії шум? І перетворює його для нас на джерело високої насолоди… І об'єднує… І вражає! Навіщо все це потрібно? І, головне, кому? Ви відповісте: нікому. І… І ні для чого, так. Безкорисливо. Та ні… навряд чи… Адже все, зрештою, має свій сенс… І сенс, і причину…

— Ти довго не проживеш. — А хіба ж головне довго прожити? — Ні. Головне жити заради чогось.

— Брехень! — Що? — Я багато чого можу винести, Джейк, але брехні не потерплю. — Гаразд... Я збрехав. Я збирався поїхати, але для твого ж добра. — Якщо хоч один чоловік повторить це знову, я виб'ю йому зуби!

Сни – це важливо. Бачити їх — як відкрити вікно, провітрити небагато.

— Поводьтеся як слід, і житимете. — Говоріть, як справжня протестантка.

Знання власної історії визначає нас.

— Сеню, ти вже дійшов до кондиції? — До якої? — До потрібної...

Я обіцяла тобі тримати тебе за руку. Ось я й тримаю. Ти відчуваєш? Я тебе люблю...

Любов і відданість подолають усі перешкоди.

— Що дивного в жертві? —... це жінка. — Іноді я шкодую, що такий дар дістався саме тобі.