людина

— Раніше я вірив у долю. Коли я ходив до булочної і помічав у черзі гарну дівчину, яка читала мій улюблений роман або насвистувала пісеньку, яку я вже тиждень не міг викинути з голови, я думав:«Ух ти, а що коли вона моя друга половинка?» А тепер я думаю: "Ну ось, зараза забере останній бублик". Я перестав вірити. Мені здається, з кожним днем ​​я вірю дедалі менше. І це сумно. Як мені бути, Щербацьки? — Ну, ти ж Тед Мосбі. Почни вірити наново. - У що? У долю? — У тяжіння. Якщо є тяжіння, залишається зробити лише одне. - І що ж? — Вірити у випадок. Однак випадок ще той стервець.

Деякі вчені думають, що коли розширення [Всесвіту] зміниться стисненням, коли спектри далеких галактик набудуть блакитного зміщення, станеться інверсія причинності і слідство передуватиме причині.

І коли настане 'надто'? Де знаходиться кордон...?

Мені знадобилося багато років, щоби стати чесною людиною, але я можу пояснити причину: правда зазвичай лякає. Щойно починаєш говорити правду, все змінюється.

Такт – вміння описати інших так, як вони бачать себе самі.

Сотні офіцерів, готових до будь-чого, але не до абсолютного ідіотства, продовжували шалено аплодувати, намагаючись не дивитися один одному в очі. Всі були вражені тупістю, черствістю, сірістю, абсолютною нелюдською безсердечністю дурного, розбещеного владою, як борів, що заївся чиновника.

Читанню вчать як всьому іншому: освоюючи абетку, досліджуючи зв'язки, розуміючи цілі та оцінюючи кошти, але головне - ставлячи себе на місце автора. Щоб стати хорошим читачем, треба бути письменником, чи хоча б побути з ним.

— Іноді, побачивши когось на відстані, починаєш фантазувати. А побачивши його поряд із собою, раптом починаєш шкодувати про все.

— Ти казав, що маєш Машину Часу. - І ти мені повірила. - А потім я виросла. — О, ніколи цього не варто робити.

Будь м'яким. Не дозволяй світу зробити тебе жорстоким. Не дозволяй болю змусити тебе ненавидіти і не допусти, щоб гіркота вкрала твою насолоду.