людина

Я відпущу тебе, якщо потрібно, щоб ти повернулася.

Кожна людина по-своєму унікальна. І по-своєму марний.

Люди, я помітив, охоче визнають ті свої недоліки, які фактично є їхніми перевагами:«Соромливий я дуже!»,«Аж надто я щедрий!»,«Суворості мені не вистачає!»

Так само вбивали вони час ; повільно, відрізаючи секунди одну за одною, викидаючи їх коротким писком у кошик для сміття.

«Ідіть геть і покличте місіс Раунсуелл!» — бо він знає, що в критичних випадках ніхто не зможе так підтримати його гідність, як вона.

- Знову?! - Знову.

Того, кого одного разу пустив у душу, просто так уже не проженеш. Там завжди залишається його порожній стілець.

У смутку стаємо непомірно гордими. Створюємо видимість того, що ні в кого не потребуємо, хоч нам така важлива чужа рука на плечі.

Потрібно любити те, що робиш, і тоді праця — навіть грубіша — височить до творчості.

Жоден меч не можна назвати сильним, доки він не загартований.