людина

Навряд чи вороги розгадають наш задум, адже нам і самим ні чорта не зрозуміло.

В одному з відгалужень, що веде до ескалаторів, він натрапив на групу підлітків. Чого вони тут стояли? Що робили? Однаково одягнені, з однаковими зачісками... Навіть їхній сміх здавався монотонним та одноманітним.

Але марно сперечався я з долею: Вона сміялася з мене!

Яка тонка грань між страждаючим генієм і незграбним неприємним хлопчиком, якого не люблять дівчатка! (Є по—справжньому тонка грань між змученим генієм та незграбним хлопчиком, який не може спілкуватися з дівчатками через свій бридкий характер.)

Як легко ми забуваємо, наскільки важко буває забути.

— Ми довго катуватимемо тебе. — Я скажу вам усе, що захочете. — Спочатку тортури, а потім уже розмови.

Його мовчання давило мене; і воістину, удвох людина буває одинокою, ніж наодинці з собою.

Тікати можна, тільки якщо за тобою ніхто не стежить.

Не треба думати, старий, — сказав він уголос. — Пливи за вітром і зустрічай лихо, коли вона прийде.

Знаєте, в чому перевага молодості? У тому, що людина ще не втомилася від нескінченних поразок, від того, що щоразу її надії йдуть прахом.